Bookmarklet: отправка в ЖЖ
February 22, 2009
Робота Тьоми Лебедєва над інтерфейсом ЖЖ дає позитивні плоди. Ось, наприклад, цей запис зроблено за допомогою їх нового “букмарклєту”. Дрібниця - але зручно, і напевно, пригодицця.
Робота Тьоми Лебедєва над інтерфейсом ЖЖ дає позитивні плоди. Ось, наприклад, цей запис зроблено за допомогою їх нового “букмарклєту”. Дрібниця - але зручно, і напевно, пригодицця.
Дякуючи друзям і божій допомозі, написав-таки тези, сьогодні прийшла відповідь про включення їх до конференції.
Тепер основна задача - об’єднать Джаббер-сервери на роботі. Є один працюючий центральний (~300 чоловік), треба своїх користувачів із нього викусить і перенести на локальний сервер. Поки що тільки для одного відділення (мого), у перспективі - для усіх (14 здається відділів).
Труднощі із ростером - кожному користувачу доводиться вручну авторизувать юзерів із іншого сервера, інакше вони для нього відображаються як оффлайнові. Зараз шукаю-читаю-розпитую на тему шаріння ростера між серверами, покищо глухо :(
А питання досить актуальне - у зв’зку із кризовою економією коштів, Джаббер зараз є основним засобом спілкування, замінником телефону. Отже, треба його нормальна робота. Тим не менш, виявляються глюки у клієнтах (недоставка повідомлень), і, як наслідок - непорозуміння між абонентами.
Взагалі питання альтернативних засобів зв’язку досить цікаве. Якби користувачі були більш технологічно підкованими (а ті, хто підковані - мали більше вільного часу), то можна б було спробувать і скайп (або його замінники), і якісь багатокористувацькі відеоконференції.
Другий тиждень ламаю голову над написанням тез до магістратури. Позаяк вуз дуже безалаберний, то керівника магістерської роботи в мене ще нема, і попросити підказку нема в кого. Обрав собі тему “Програмне забезпечення автоматизованих систем”, треба написати дві сторінки тез для виступу на конференції (виступать не треба нібито). І тепер терзаюся муками вибору - про які ж саме проблеми програмного забезпечення автоматизованих систем написати у цих двох сторінках.
Думки категорично відмовляються прауцювать в тому напрямку :(
если вы хотите, чтобы ваше общение с друзьями не зависело от проблем с аськой, заводите себе жаббер и добавляйте в контакты :)
Представьте, что в мире есть только один почтовый сервер
www.email.com и все любители электронной переписки обязаны
пользоваться именно им, устанавливать его клиентское ПО и
смотреть его рекламу. Примерно так обстоят дела в мире ICQ. И в последнее
время владельцы этого cервиса (AOL) строят различные козни
пользователям альтернативного ПО. Это приводит к тому, что
я теряю контакт с половиной друзей.
Бизнес-модели AOL и Рамблера основаны на том, что я ленивое ограниченное
существо, привыкло к их дражайшей Асе и буду покорно смотреть их дурацкую рекламу
и пользоваться их безобразными программами. Ведь на ICQ свет клином не сошёлся.
Есть гораздо более совершенная и открытая система Jabber и масса более удобных программ.
Перейти на «Джаббер» – дело нескольких минут.
Моє тривале мовчання, викликане певними передноворічними сімейними проблемами, ще додатково ускладнилося сесією.
Якшо я не повідомив, то навчаюся я зараз у магістратурі Класичного Приватного Університету (м. Запоріжжя, колишня “муніципалка”) на магістра державного управління.
Рідкісна шарашкина контора, повинен відмітить. Мало того, що другу сесію поспіль не можуть вчасно прислати виклик. Майже щодня змінюють розклад, причому сам розклад розміщено в одному корпусі, а пари мігрують у межах іншого. Позаштатного викладача забули попередить (!) про наші пари, тому два заняття переносяться із 4-5 пар вівторка на 8-9 пару пʼятниці. Самий великий прикол, а вірніше, западло - це курсова.
На установчій сесії попередили нас, що до травневої сесії слід написати курсову роботу. Звісно, я і не думав поспішати та починати, тим паче, що було зовсім-зовсім не до навчання. А по приїзду на цю сесію дізнаємося, що
а) із універу пішов зав нашої кафедри (перейшов до ЗНУ, як я його розумію…)
б) в звʼязку із цим курсову треба здать до кінця цієї сесії (23 число)
в) приймать буде новий завкаф, котрий 15 числа обрадував нас новиною, що 23 він буде у відрядженні, тому здать треба 21.
Я просто у гніві од такої жахливої організації. Це позорище вищої школи. А на парі Болонського процесу викладач розказувала нам, що їх вуз у першій півсотні вузів країни і перший (ПЕРШИЙ) серед приватних. І до держзамовлення на наше навчання вони готувалися 15 років.
Коли ж на практичному занятті група спробувала пожалітися викладачу, що веде нашу спеціальність, про проблеми із написання курсової, взагалі вийшла дебільна ситуація. Погукали дядька-заступника декана, котрий почав улагоджувать ситуацію. І ці мої шановні любі одногрупниці, як базарні баби, здійняли скажений гвалт, тарарам і трандіж. Дядько у сумбурних криках натовпу чув, що йому було вигідно і повів бесіду у потрібному собі руслі. Тітки напирали на те, що в них нема компів і інтернету, аби працювать над курсовою. (бо ж значна частина приїжжих) Цей замдекан обіцяє звільнити нам 2 навчальних дні (суботу і неділю, лекції економіки і права) і перенести їх через тиждень на суботу-неділю. Внаслідок дурної тарабарщини, перебивання одне одного, спершу якимсь незрозумілим для мене чином виявляється, що такий день буде один, а пари не перенесуть на іншу суботу, а розкидають по кільком дням. А після уточнення кінцевий результат - ніхто пари не розкидуватиме, з викладачами домовимсь, компи будуть, приходьте.
Ну це так було задекларовано, тьотки вгомонились, я сиджу, горюю. Замість відстоять свої права, домоглися відміни пар. А викладач же все одно матеріал спитає. Виходить, ніфіга не отримали - і курсак на один світловий день написати треба. І оці люди управляють нашою державою! Мені соромно, що я один із них.
Звучним акордом курсової епопеї став день відмінених занять. Коли викладач права таки прийшов на лекцію, знайшов там 7 студентів замість 60, прочитав лекцію, бо його ніхто не попередив і ніхто з ним не домовився. А про неявку більшості на пари, сказав шо це неповага до педагога. І відмітив, хто був, а хто ні. Далі буде видно, до чого ті баби докричалися.
А я намагаюсь змусити себе писати всеж курсову, та ніяк не виходить. Вибрав колоайтішну тему, як ближчу до професії. Та її звучання
“Інформаційно-комунікаційні аспекти управління”
здається мені дуже загальним, потребуючим уточнення. На кафедрі айтішнегів нема, підходив до тих, хто читають нам ворд і ХТМЛ. У першого дипломників нема, другого державне управління не цікавить - він типа крутий системщик, і хватає у нього своїх. Сижу, смокчу пальця, думаю. Більше всього думаю “а воно мені треба?”…
1. ура. Осилив Subversion. Тепер думаю, де йому краще жить - на робочому сервері (у нього більший аптайм) чи на домашній машині (вона залишиться зі мною при зміні роботи) ?
Думаю покищо на робочій, а якшо шо - злить наче недовго. Ну і ще можна реплікацію настроїть і стягувать репозиторії звідкись (з дому) автоматом
2. ойойой. шось я роблю не так. Вже другий раз ламається вікі. Пишу собі статті, кидаю туди конфіги/скрипти, виношу ссилки на ці сторінки на головну, а вона в один прекрасний момент починає виглядать отак:
Причому я не можу відслідкувать, внаслідок чого це відбувається. До речі, херяться не тільки головна сторінка.
Скільки усього… Вільного часу не знаходиться узагалі.
Але це добре, бо - дівчина, магістратура, цікаво на роботі.
Тиждень безуспішно б’юсь над OpenLDAP, хочу єдину базу користувачів на всі сервіси - пошту, вікі… Не можу знайти нормальну літературу, як же його використовувать.
Вчора поставив eGroupWare - такий собі потужний інструмент колективної праці. Дуже радий, дуже різноманітний. Сподіваюся, буду із його допомогою трохи більш організованим. Ну і заодно співробітникам теж пригодиться і нагадування, і кнолідж бейз…
Доверьтесь тем, кто звону верит
Колоколов, а не монет.
Кто совесть вашей мерой мерит,
Чье “да” - так да! А “нет” - так нет!
Спешите к тем, кто жаждет встречи,
Кто вас как личный праздник ждет.
С кем раз в году прожитый вечер
Питает душу целый год.
Храните тех, кто сердцу дорог,
Над кем не властны времена.
Кто и тогда ведет вас в гору,
Когда вершина не видна.
Как много озаренных светом
...Ітаг….
openSUSE стоїть.
Із плюсів - із коробки працює звук, спецкнопки ноута, легко завелася 3Дграфіка.
Що хотілося б:
Дорогой я!
Пишу тебе с работы и openSUSE. Завтра, как ты знаешь, я на 5 дней уезжаю в Запорожье на неизвестную сессию, поэтому спешу поделиться впечатлениями с поля боя.
Итак, я таки установил сусю на нормальную настоящую тачку. Причем, что понравилось - вина там уже стояла, а диск с сусей автозапуском предложил мне поставиться, прописался в boot.ini и после перезагрузки установился.
Очень конечно радует то, что на ДВД сразу идех дофига всего, и графику кедами не нужно собирать-тянуть вручную. Кстати, гном я тоже поставил - в моем любимом Радио-т доблестные маководы bobuk и umputun так его нахваливают, что не удержался от соблазна посмотреть, на что же оно хотябы похоже :) Зато есть и минус - КДЕ уже вроде как 4,2 а то и больше, а на диске только 4.0. Буду искать, как обновляться (скажу между делом, что покачто 4 КДЕ нравится)
Отдельное спасибо немцам из команды SUSE за нормальную локализацию. Софт переведен, (пока замечены только пропуски в ясте), раскладки раотают “искаропки” и даже переключаются по-виндовому, от чего я уже успел отвыкнуть (капслоком намного удобнее).
Теперь надо проверить блютут, хибернейтинг и графику (последнее покачто не представляю как. наверное, контру под вафном поставить.) В машинке встроенная видяха от нвидиа, так что все должно быть шоколадно.
Остается нерешенным вопрос большого раздела на винте. Ввиду того, что здесь будут жить три системы - винда, опенСУСЕ и БСД (начну с PC-BSD, недавно вышел на семерке, и если не понравится - поставлю FreeBSD), то придется пожалуй делать его на ФАТ32, чтобы иметь возможность писать на него изо всех систем (имеется долгий и грустный опыт ntfs3g)
За сим прощаюсь, выключаюсь и убегаю. В следующих выпусках:
- подключаем к иксам нормальный монитор - узнают ли они, что получили 22"?
- русские имена на флешке и СД
- запись дисков из линукса
- подключение телефона: блютус и снхронизация адресной/телефонной книги
- 3Д в линуксе - правда ли так хорош вайн, как я о нем думаю