Як клод сам себе хвалить

У попередній статті AI багато чого напиздюнькав.

Найголовніше про те, що то було за один сеанс - сеансів було ого як дофіга, і ліміти пожерло, і токени додаткові (халявні). Загалом мляво переклад тривав кілька днів.

Друге - це як мені його довелося вмовляти робити все по одному файлу, і не вдалося.
Ніякими інструкціями (може спробую дістати діалог) не вийшло зробити автономну роботу типу “давай роби все, я пішов”. Навіть коли токенів вистачало, він обробляв по кількадесят файлів і зупинявся, тому діалог подекуди перетворювавася на послідовність

- check if everything was translated
- ой, так, ще ХХХ файлів залишилося, продовжую

Ну і якість написаної статті така собі, посередня і впізнається рубаний стиль написання. Я, звісно, теж не Хемінгуей (Гемінгвей? Ґемінґвей? ой вей…), але як я пишу мені більше подобається…

А ще рішення із сімлінками не спрацювало, тому врешті довелося тупенько рсінкати картинки. Ну поки годиться.

Зате ж тепер і мої англомовні друзі зможуть щось там почитати. Обоє.
(кому я брешу, звідки в мене аж двоє англомовних друзів?…)

PS: воно там в статті написало

радянські культурні посилання

а от тепер стало обідно…

comments powered by Disqus