Купивши дремеля, поліз на амазон купити поганенькі біти для пластмаси - не забивати ж хороші диски одразу?
І згадав випадково підсунуте Ютубом відео “11 японських правил проти мотлоху”, де найпершим правилом було “stop saving your best things for later” - а це ж прямісінько те, що я роблю ось зараз!
Я не візьму хороші якісні біти, хай полежать “на потім”, а куплю набір гімна і буду ним шось намагатися зробити. Намагався виправдати це тим, що ну от прямо велику частину моїх задач і правда можна зробити гівняними бітами чи насадками - той же пластик підпиляти, щоб не забити ним хорошу біту…
Але тоді хороші біти так і лежатимуть собі не використані? Прямо як в нашій чудовій традиції дідусів і бабусь мати у шафі ідеальний жодного разу не вдягнений костюм “на похорон”…
А дядько каже японці дістають “хорошу” чашку навіть коли це просто сусід зайшов без попередження на чай, а не тримають у шафі святковий сервіз для нагоди раз на рік і тарілки на повсяк день.
Не те щоб я дуже хотів наслідувати японців, але думка в цілому слушна. Буду пиляти тими бітами, що вже є, а як забʼються - тоді буду думати, купувати хороші чи погані.