Робота, віртуалізація

March 21, 2009

В рамках боротьби з пєрацтвом, змінив сьогодні непоганий продуктv VMWare Workstation 6 на безкоштовну софтину VMWare Server 2. Крім безкоштовності, його вагомим (і, мабуть, основним для мене) плюсом є можливість запускати віртуальні машини автоматом під час запуску операційної системи хоста. Оскільки мої віртуальні машини перейшли із розряду іграшок в потрібний для інфраструктури інструмент, то стало западло щоразу після пропадання світла заходити по РДП, запускати ВОркстейшн та клацати по потрібним машинам. До того ж, останній раз це траплялось якраз тоді, як я був на сесії, і доводилось інструктувать по телефону.
А Сервер натомість сам є службою, а не аплікацією, і дозволяє вибрати автоматично стартуємі машини та настроїти порядок і затримку між стартами. Крім цього, він (сервер) працює через HTTPS, і, що здивувало найбільше - надає доступ до консолі віртуальної машини (попрохавши для цього встановить плагін під ФФ або осла). Я такого широкого функціоналу аж не чекав, думав, за безплатність і “серверність” треба буде заплатити відсутністью такого доступу і підключатись виключно через мережу, коли ти ж диви - такий функціонал. Консоль Вінди та Фрі у браузері. Сильно.
Підхватило це створіння створені ВОркстейшном машинки і побігло далі (звісно, я забекапився :). Боявся, що доведеться конвертувать абощо - минулося без додаткових рухів.
Із мінусів - довелось міняти мережеву картку на тій віртуальній машині, де стояла Вінда. У Воркстейшні я такого не пам’ятаю взагалі, а у Сервері є два типи мережевих карт - якась і Дженерік. От у фрішних машинах була женерік, і працювало нормально. А у Віндовій довелось мінять тип картки, заходить через консоль, прописувать заново айпішники і тільки після того запрацювала.