про шурупчики

April 27, 2010

моє дитинство пройшло в тих місцях і часі, в яких нормальні шурупи були дефіцитом, а гарних не було взагалі. Викрутити ж їх було справжньою мукою - переважна більшість їх була під шліц, який легко з’їдався викруткою.
Водночас, мене чомусь дуже тягнуло до всих цих шурупчиків, болтиків-гайочок, цвяхів, викруток та пласкогубців. Не можна сказати, що я якийсь там майстер на всі руки, ні. Але поряд із машинками-трансформерами до улюблених іграшок відносився татків електродриль, на ті часи - єдиний на вулицю.
Вирісши, я зберіг любов до цього дріб’язку, тепер (давненько вже) у мене самого вже є власна іграшка-дриль. І я чомусь неймовірно радію, коли випадає нагода щось там пришурупити - або ручку до дверей, чи поличку у ванній, чи роутер до стінки.
А іще я дуже люблю їсти - обідати, а частіше вечеряти - переглядаючи щось на компі - чи кіношку, чи нову серію “Теорії”, або ось зараз підсіли на шоу “Україна має талант”. Причому така звичка у нас із дружиною у обох - ставимо їжу на табуретку, всідаємося на диван і вечеряємо/дивимось.
Та на табуретці незручно, та і колихаються вони, бодай їм.Тому в мене вже майже місяць валяються три півметрові ніжки із “Нової лінії” для майбутнього приліжкового столика - чекають на кришку. Стандартну товсту стільницю я не хотів - дуже важкий був би столик, а звичайний тонкий ламінований ДСП продається лише гігантськими листами 3х2 метри. Однак, після довгого пошуку і біганини по усім ринкам міста, я нарешті знайшов, де мені відрізали потрібний шматок і заклеїли торці.
Сьогодні, у другий день своєї відпустки, я прикрутив до цього квадрата ніжки - тепер маю триногого нехилитаючогося столика. Уря.

Дошка і три ноги

Свердлим дірки під ніжки

Оце потрібний інструмент

Моя трималка шурупчиків

Шурупчик трохи обкусюєм, аби не пройшов наскрізь

Результат