Робота і байк

June 1, 2011

Їжжу на роботу веліком! Урря :)
З причини, що половина шляху - по Хортиці, проблема дихання вихлопними газами зменшена вдвічі, машин майже немає.
До того ж, виходячи приблизно в той самий час із дому, на роботу я потрапляю на 20-40 хвилин раніше, аніж їдучи маршруткою: нема часу очікування, нема пауз на кожній зупинці, не треба йти кілометр пішки, та і маршрут велосипедний трохи коротший, кілометри на чотири. Правда, ця перевага дещо нівелюється необхідністю переодягання в офісний одяг, на яке втрачається суттєвий шмат часу.
Однак стикнувся із двома іншими труднощами:
1. спина під рюкзаком пітніє дуже активно в порівнянні із усим організмом. практично, лише вона одна.
2. нема змоги слухати аудіокниги по дорозі.

Якщо із рюкзаком іще можна поборотися, купивши сумку на багажник або на руль, то їздити у навушниках дуже небезпечно і некомфортно - вітер свистить об самі навушники, і навіть музику слухати неприємно. А якщо тим паче книжку, та заслухався/задумався - увагу відволікає аж бігом.

Та все одно я задоволений: і катаюся, і гіподинамію борю.
Правда, мені один jdevelop" title=“ждевелоп намагався розказати, що мій велік - це набір “газових труб”, я би все одно ще один такий взяв. На роботу іздить - те, що треба.