Після того, як музика в нашому домі зазвучала по новому - дуже яскраво стало помітно, який же гівняний звук у плаского телевізора. Воно то ясно, що взятися хорошому там нізвідки, але раніше принаймні не було із чим порівнювати.

Нещодавно моя домашня мережа (про яку я можливо напишу якось детальніше окремо) поповнилася іще декількома жителями (трьома чи шістьма, ще сам не зрозумів).

Атенсьон, читачі і читачки!

Випадково виявилося, що якогось біса у цій темі блоггеру не працювали коменти.

До речі, про девопс.

Сьогодні в числі цифрових жителів нашої оселі з’явилася ще одна (чергова) коробочка. Насправді, завдяки чорній п’ятниці (про яку взагалі варто написати окремо) - їх з’явилося декілька, одна за одною, але саме ця поки що …

На жаль, ніщо не триває вічно - і мій щиро і довго любимий КейзЛоджік вже потроху здавав свої позиції - залізяччя  із кишень попротирало дірки, лямки порозтягувалися, спина потерлася і зачовгалася. Та і маленька черезплічна сумочка також втрачала зовнішній …

Із появою мотоцикла, у повсякденний набір, а вірніше - в його організацію, довелося внести певні зміни: невеличка сумочка могла не витримати зустрічного вітру, а загублений навіть на 80 км/год телефон навряд чи вдасться навіть знайти, не те що зібрати.

Я дуже полюбляю кишені і одяг із ними, водночас дуже давно не ношу у них нічого важливого: телефон у передній кишені заважає, у задній - губиться сам чи з допомогою добрих людей; варто лише залишити ключі або перепустку у кишені іншої куртки - і пока, …

Не секрет, що наше оточення досить строкате. Є і родичі,  і давні друзі дитинства, і друзі батьків, і сусіди-однокласники-одногрупники…

Купили на амазоні меблі, конкретно - пару столиків.