Здоров'я і душа
March 23, 2009
Надумав зайняться йогою. Ксюша навіть віднайшла пару книжок по темі, та я ще не дивився.
Вирішив спитати у моєї високоповажної публіки, хто що може рекомендувати?
Надумав зайняться йогою. Ксюша навіть віднайшла пару книжок по темі, та я ще не дивився.
Вирішив спитати у моєї високоповажної публіки, хто що може рекомендувати?
В рамках боротьби з пєрацтвом, змінив сьогодні непоганий продуктv VMWare Workstation 6 на безкоштовну софтину VMWare Server 2. Крім безкоштовності, його вагомим (і, мабуть, основним для мене) плюсом є можливість запускати віртуальні машини автоматом під час запуску операційної системи хоста. Оскільки мої віртуальні машини перейшли із розряду іграшок в потрібний для інфраструктури інструмент, то стало западло щоразу після пропадання світла заходити по РДП, запускати ВОркстейшн та клацати по потрібним машинам. До того ж, останній раз це траплялось якраз тоді, як я був на сесії, і доводилось інструктувать по телефону.
А Сервер натомість сам є службою, а не аплікацією, і дозволяє вибрати автоматично стартуємі машини та настроїти порядок і затримку між стартами. Крім цього, він (сервер) працює через HTTPS, і, що здивувало найбільше - надає доступ до консолі віртуальної машини (попрохавши для цього встановить плагін під ФФ або осла). Я такого широкого функціоналу аж не чекав, думав, за безплатність і “серверність” треба буде заплатити відсутністью такого доступу і підключатись виключно через мережу, коли ти ж диви - такий функціонал. Консоль Вінди та Фрі у браузері. Сильно.
Підхватило це створіння створені ВОркстейшном машинки і побігло далі (звісно, я забекапився :). Боявся, що доведеться конвертувать абощо - минулося без додаткових рухів.
Із мінусів - довелось міняти мережеву картку на тій віртуальній машині, де стояла Вінда. У Воркстейшні я такого не пам’ятаю взагалі, а у Сервері є два типи мережевих карт - якась і Дженерік. От у фрішних машинах була женерік, і працювало нормально. А у Віндовій довелось мінять тип картки, заходить через консоль, прописувать заново айпішники і тільки після того запрацювала.
по наводке камрада nil59, который сказал:
3) если бы я ставил сегодня почтовый сервер - я бы попробовал http://www.citadel.org/doku.php. И отчитался бы в сообществе :)
ru_root: Нужен совет по почтовому серверу под фрю.
решил попробовать Citadel. Начал ставить сегодня на тестовую машинку, на которой, правда, крутится много всягого гавна. Паралельно качаю аплианс для ВМВАРЕ.
сьогодні, у прощенну неділю, хочу попросить пробачення у моїх друзів, з ким рідко виходжу на зв’язок або і зовсім перестав. Вибачте мене, будь ласка. Я пам’ятаю про вас і мені дуже прикро, що так вийшло. Деякі життєві події, що тривають ще із початку зими, відволікають майже всю мою увагу. Іще плюс вроджена безалаберніть та властиве мені розсіювання :( Однак події є і гарні - я зустрів мою Оксанку і тепер більше часу проводжу у офлайні (зокрема, в пошуках житла та роботи). Так що я вірю, що пауза у нашому спілкуванні, яка виникла з моєї вини, обов’язково завершиться дуже-дуже скоро.
Я дуже вас усіх люблю, і прощаю за те, що ви мені нечасто пишете, рідко дзвоните і ніколи не приїжджаєте в гості. Простіть і ви мене. Я скучаю за вами - як за тими, хто загляда до цього щоденника, так і за тими, хто ніколи не прочитає цей запис. Я обов’язково зв’яжуся з вами. Може, і ви комусь давно не дзвонили?
відкрив для себе DropBox - такий собі свн для ледачих.
із мінусів - інтерфейс у нього гномівський
із плюсів - воно працює під Лінуксом, Маком і Віндою
зараз приміряюся, та впевнений, що застосування я йому знайду :)
Робота Тьоми Лебедєва над інтерфейсом ЖЖ дає позитивні плоди. Ось, наприклад, цей запис зроблено за допомогою їх нового “букмарклєту”. Дрібниця - але зручно, і напевно, пригодицця.
Дякуючи друзям і божій допомозі, написав-таки тези, сьогодні прийшла відповідь про включення їх до конференції.
Тепер основна задача - об’єднать Джаббер-сервери на роботі. Є один працюючий центральний (~300 чоловік), треба своїх користувачів із нього викусить і перенести на локальний сервер. Поки що тільки для одного відділення (мого), у перспективі - для усіх (14 здається відділів).
Труднощі із ростером - кожному користувачу доводиться вручну авторизувать юзерів із іншого сервера, інакше вони для нього відображаються як оффлайнові. Зараз шукаю-читаю-розпитую на тему шаріння ростера між серверами, покищо глухо :(
А питання досить актуальне - у зв’зку із кризовою економією коштів, Джаббер зараз є основним засобом спілкування, замінником телефону. Отже, треба його нормальна робота. Тим не менш, виявляються глюки у клієнтах (недоставка повідомлень), і, як наслідок - непорозуміння між абонентами.
Взагалі питання альтернативних засобів зв’язку досить цікаве. Якби користувачі були більш технологічно підкованими (а ті, хто підковані - мали більше вільного часу), то можна б було спробувать і скайп (або його замінники), і якісь багатокористувацькі відеоконференції.
Другий тиждень ламаю голову над написанням тез до магістратури. Позаяк вуз дуже безалаберний, то керівника магістерської роботи в мене ще нема, і попросити підказку нема в кого. Обрав собі тему “Програмне забезпечення автоматизованих систем”, треба написати дві сторінки тез для виступу на конференції (виступать не треба нібито). І тепер терзаюся муками вибору - про які ж саме проблеми програмного забезпечення автоматизованих систем написати у цих двох сторінках.
Думки категорично відмовляються прауцювать в тому напрямку :(
если вы хотите, чтобы ваше общение с друзьями не зависело от проблем с аськой, заводите себе жаббер и добавляйте в контакты :)
Представьте, что в мире есть только один почтовый сервер
www.email.com и все любители электронной переписки обязаны
пользоваться именно им, устанавливать его клиентское ПО и
смотреть его рекламу. Примерно так обстоят дела в мире ICQ. И в последнее
время владельцы этого cервиса (AOL) строят различные козни
пользователям альтернативного ПО. Это приводит к тому, что
я теряю контакт с половиной друзей.
Бизнес-модели AOL и Рамблера основаны на том, что я ленивое ограниченное
существо, привыкло к их дражайшей Асе и буду покорно смотреть их дурацкую рекламу
и пользоваться их безобразными программами. Ведь на ICQ свет клином не сошёлся.
Есть гораздо более совершенная и открытая система Jabber и масса более удобных программ.
Перейти на «Джаббер» – дело нескольких минут.
Моє тривале мовчання, викликане певними передноворічними сімейними проблемами, ще додатково ускладнилося сесією.
Якшо я не повідомив, то навчаюся я зараз у магістратурі Класичного Приватного Університету (м. Запоріжжя, колишня “муніципалка”) на магістра державного управління.
Рідкісна шарашкина контора, повинен відмітить. Мало того, що другу сесію поспіль не можуть вчасно прислати виклик. Майже щодня змінюють розклад, причому сам розклад розміщено в одному корпусі, а пари мігрують у межах іншого. Позаштатного викладача забули попередить (!) про наші пари, тому два заняття переносяться із 4-5 пар вівторка на 8-9 пару пʼятниці. Самий великий прикол, а вірніше, западло - це курсова.
На установчій сесії попередили нас, що до травневої сесії слід написати курсову роботу. Звісно, я і не думав поспішати та починати, тим паче, що було зовсім-зовсім не до навчання. А по приїзду на цю сесію дізнаємося, що
а) із універу пішов зав нашої кафедри (перейшов до ЗНУ, як я його розумію…)
б) в звʼязку із цим курсову треба здать до кінця цієї сесії (23 число)
в) приймать буде новий завкаф, котрий 15 числа обрадував нас новиною, що 23 він буде у відрядженні, тому здать треба 21.
Я просто у гніві од такої жахливої організації. Це позорище вищої школи. А на парі Болонського процесу викладач розказувала нам, що їх вуз у першій півсотні вузів країни і перший (ПЕРШИЙ) серед приватних. І до держзамовлення на наше навчання вони готувалися 15 років.
Коли ж на практичному занятті група спробувала пожалітися викладачу, що веде нашу спеціальність, про проблеми із написання курсової, взагалі вийшла дебільна ситуація. Погукали дядька-заступника декана, котрий почав улагоджувать ситуацію. І ці мої шановні любі одногрупниці, як базарні баби, здійняли скажений гвалт, тарарам і трандіж. Дядько у сумбурних криках натовпу чув, що йому було вигідно і повів бесіду у потрібному собі руслі. Тітки напирали на те, що в них нема компів і інтернету, аби працювать над курсовою. (бо ж значна частина приїжжих) Цей замдекан обіцяє звільнити нам 2 навчальних дні (суботу і неділю, лекції економіки і права) і перенести їх через тиждень на суботу-неділю. Внаслідок дурної тарабарщини, перебивання одне одного, спершу якимсь незрозумілим для мене чином виявляється, що такий день буде один, а пари не перенесуть на іншу суботу, а розкидають по кільком дням. А після уточнення кінцевий результат - ніхто пари не розкидуватиме, з викладачами домовимсь, компи будуть, приходьте.
Ну це так було задекларовано, тьотки вгомонились, я сиджу, горюю. Замість відстоять свої права, домоглися відміни пар. А викладач же все одно матеріал спитає. Виходить, ніфіга не отримали - і курсак на один світловий день написати треба. І оці люди управляють нашою державою! Мені соромно, що я один із них.
Звучним акордом курсової епопеї став день відмінених занять. Коли викладач права таки прийшов на лекцію, знайшов там 7 студентів замість 60, прочитав лекцію, бо його ніхто не попередив і ніхто з ним не домовився. А про неявку більшості на пари, сказав шо це неповага до педагога. І відмітив, хто був, а хто ні. Далі буде видно, до чого ті баби докричалися.
А я намагаюсь змусити себе писати всеж курсову, та ніяк не виходить. Вибрав колоайтішну тему, як ближчу до професії. Та її звучання
“Інформаційно-комунікаційні аспекти управління”
здається мені дуже загальним, потребуючим уточнення. На кафедрі айтішнегів нема, підходив до тих, хто читають нам ворд і ХТМЛ. У першого дипломників нема, другого державне управління не цікавить - він типа крутий системщик, і хватає у нього своїх. Сижу, смокчу пальця, думаю. Більше всього думаю “а воно мені треба?”…