Надихнувшись гурманістичними ідеями, культивуючи ідею величі кулінарної касти… або, чесніше кажучи, надивившися інстаграму поляків із Ірландії, купив і собі ножичка, аби готувати на природі.

До старшої сокири (яку, між іншим, звати Іра) - приєдналася менша. Поки без тюнінгу та безіменна, але думаю, це влітку виправимо.

Зате оця ось покупка цілком обміркована і неквапно чекала своєї знижки у амазонівському списку.

Помахавши влітку сокирякою і зрозумівши, що рубати дерева впоперек не найвдячніша справа - я вирішив розоритися на пилку. Звичайно ж, для кемпінгу хотілося портативну і складану, хоча возити у машині можна і звичайнісіньку ножовку, але ж воно не по фен шую. 

Знижки на Амазоні я так і не дочекався, та знайшлася на цілих $5 дешевше в Home Depot. Я все укріплююся в думці, що хороші речі не продаються за третину ціни, хоча звичка і внутрішній гасконець час від часу вимагають дешевизни і халяви.

Інколи буває так, що розпалити вогнище нема де, або ніколи , ну або вже надихався димком вдосталь учора і тепер хочеться просто закип’ятити чаю.

Наступним поповненням кемпінгового арсеналу став шанцевий інструмент сокира. Помахавши трошки чужою, я зрозумів що треба мати власну. І за порадою друзів (а не для того, щоб компенсувати) - вибрав подовжений варіант, Fiskars X25.

Перший досвід кемпінгу показав, що спання на карематах не надто комфортна річ, і ось у нашому наборі юних кемперів з’явилися отакі надувні коврики.