Вирішив імпортнути сюди ще одну пачку своїх старих дописів.

перекроєння завершено успішно, наповнюємо контентом.

Відповідь на питання “на чому писати статті” знайдена: дійсно маркдаун, дійсно GitHub Pages.

Назбирав трошки статей: https://www.disfinder.com/docs/articles/

Завів ще один блог:  https://www.disfinder.com/posts/2023/hugo-blog/

вирішив, що хочу до нового року трошки перекроїти disfinder.com домен і зробити на рутовій сторінці не блог, а сторінку-заглушку, на якій вже розмістити і посилання на блог, і ще якісь корисні статті.

перекроїти вийшло доволі легко і очевидним вибором стали Github Pages, через декілька причин:

• вони в мене вже є
• це простий маркдаун, який легко бекапити на всяк випадок (не те, що блоггер)

 Але маркдаун виявився не простий, а Jekyll, і тому хто хоче там писати красиві корисні статті - треба той джекіл освоїти.

Хто в кінці лютого купує підставку для ялинки - той я.

Проблематика#

Для чого блог підходить погано - то це для зберігання якогось допису, котрий еволюцінує в часі. Наприклад, якщо якась стаття\мануал пишеться і розвивається, то читачі блогу бачуть тільки першу публікацію, а подальші правки - йок, не попадають в RSS, не приходять емейли.

Але рішення є!

Коротка замітка - поки Еппл телиться із випуском нових Макбуків про на М1Х - я страждаю зі стареньким лептопом 2013 року випуску, який щось погано справляється із сьогоднішніми викликами - відеодзвінок у Тімс чи Скайп, а особливо - у Зумі із накладенням віртуального бекграунду потрошку його плавить, незважаючи на двічі замінену термопасту (і може ще втретє поміняю, хтозна). Та і звичайний браузінг тормозить, тупить і глючить.

Приїхала заміна Synology. Переставив диски, заодно докинув 4Гб пам’яті, що все одно валялися в шухлядці - стало 8. Plex завівся швидко, конфігурацію теж відновив, тонкий тюнінг - по ходу справ.

Не пройшло і півтора роки із моменту, як я став щасливим власником домашнього сервера від Synology, як прийшов йому гаплик.

Тренд щодо “Днів Канади” народився в моєму алко-бложику, і я все намагався згадати, що ж іще канадського за останній місяць (на додачу до пива і віскі) я забув, аж ось воно.

Пройшло менше року (липень-лютий: близько 8 місяців) від заміни струн із “які були” на ямахівські NS 110. Через півроку неінтерсивного бренькання новісінькі струни вже виглядають так: