Не хотів нічого писати, та попала по дорозі до магазину в око картина, яка дуже наочно ілюструє відношення до Перемоги і ветеранів як нашої влади, так і певного кола громадян.
Фото зі стіни приватної кав’ярні. На знімку не дуже видно, але око помітило: під наклеєними словами “День Победы"раніше було “День защитников отчизны”.
Наштовхнувшись із коханою на кризу кінематографу під назвою “нічого дивиться”, вирішили переглядати підряд фільми зі списку Топ-250. Пропускатимемо лише ті, які бачили обоє і не дуже давно - як, наприклад, “Начало”.
Учора дивилися першу - “Побег из Шоушенка”. Я колись бачив і не згоден, що фільм аж на першій позиції, а дружині несподівано сподобалося. Кіно довге, сюжет розвивається неквапно, тому врешті я заснув, а кохана додивилася до кінця.
Це безсумнівний плюс фільму, бо зазвичай трапляється навпаки :)
Всі вже знають про Сучова? Ви ж автомобілісти! Я он і то знаю…
Хто не зна, читать тут. “Добрый день.
Меня зовут Сучов Владислав Владимирович.
Я случайно стал капитаном милиции.
И это понятно – такая система работает.
Я случайно подъехал к автомобилю, в котором находился автор ролика.
Но я же не знал, что он автор ролика!!!
Если бы я только знал, что он и есть автор ролика - я бы сразу ему так и сказал в закрытое окно “Тук-тук! Здравствуйте автор ролика! Я капитан милиции Сучов Владислав Владимирович, а это моя демократическая бита! Разрешите постучать по Вашим зеркалам для выяснения вопроса о принадлежности Вас к слежке и к бандитам и есть ли у Вас пистолет, которым Вы в меня сейчас будете стрелять из закрытого окна?”
Вот так бы я его культурно спросил, как гражданина который может быть бандит и наверное собрался забрать у меня все деньги… потом когда-то. Вполне может быть. Потом. Когда-нибудь.
Ведь всё бывает!
Мой автомобиль случайно оборудован аэродинамическим крылом, не предусмотренным заводом-изготовителем.
Я случайно открыл багажник и случайно вынул оттуда случайно оказавшуюся там биту.
Сразу же случайно подошёл к автомобилю автора ролика и совершенно случайно угрожал ему расправой.
В Ливии вообще чёрт знает что происходит - сами посмотрите новости!!!
И я поэтому решил проверить - что же происходит в этом наглом автомобиле наглого провокатора - автора ролика!!!
Я культурно и по закону спросил у автора ролика закурить.
В ответ получил провоцирующий меня наглый отказ в грубой форме путем шепотом так, что отключилась камера и дальше писала всё неправильно еще задолго до моего культурного обращения без всяких матов и угроз.
Слушайте как было на самом деле.
Всё, что говорю не я - брехня.
Я случайно подумал, что смогу поотбивать грубиянским вооружённым бандитам зеркала ему еще лучше, чем «Беркут», поэтому я случайно попробовал разобраться сам, как всегда было пока я рос до капитана милиции.
Все знают, сколько сейчас случаев нападения милиционеров на граждан и сколько погибших граждан в стране от рук милиции.
На меня самого не так давно будет совершенно нападение милиционерами, когда я уже не милицейский капитан.
И тогда я тоже случайно забуду вызвать «Беркут», ведь у меня случайно есть разрешённая мной случайная бита!
И я не хотел, чтобы меня сняли на видео даже случайно.
И, подходя к неопознанной машине ливийцев, я ждал, что оттуда на меня может быть направлен пистолет или другой зенитно-ракетный комплекс и может в любой момент прозвучать выстрел.
За это я и хотел случайно поотбивать им мозги и зеркала в культурной форме - разрешённой случайной битой капитана милиции.
Когда стекло опустилось, человек, сидящий за рулем, прошептал на китайско-ливийском диалекте Аллах Акбар и выстрелил в меня из противотанкового гранатомёта.
Но я достаточно громко не испугался… не испугался… не испугался… ведь у меня есть адекватная бита капитана милиции из системы ГАИ.
Теперь я понимаю всё шепотом: они бандиты.
Дальше я случайно говорил так, как было случайно спровоцировано против меня в ролике, всегда случайно думая, что говорю с потенциальными уголовными преступниками.
Я это не корректно признаю.
Но в первую очередь я случайно думал, что они сами первые на меня спровоцируют целый ролик автора.
И главное, я ожидал, что в любой момент может прозвучать выстрел.
Но я теперь знаю: бита не стреляет.
И поэтому я не упал даже от мысли, что ко мне могут применить даже гаубицу или целую пушку!
И в такой ситуации вежливо говорить невозможно.
Вот вы сами пробовали вежливо говорить, когда нас вас из окна могут направить гаубицу чтобы выстрелить как бандиты???
Если бы водитель машины сказал, что представляет общественную организацию, или просто хочет снять на камеру работу сотрудников ГАИ, я бы спокойно развернулся и ушел падать в обморок.
А если бы он сказал мне об этом вчера - так почему бы нет???
Но водитель утверждал мне Аллах Акбар, тахтарха бар и сырасы бар!
Именно это явное вранье.
Явное враньё меня насторожило.
Меня всегда настораживает явное враньё, особенно когда на меня из окна могут направить гаубицу в количестве до взвода наглых бандитов-провокаторов.
Поскольку, случайно повторюсь, я точно знал случайно, именно этот автомобиль уже долгое время следит за патрульной машиной.
Я понес… я практически погнал - и с этим я согласен.
Но все мои личные данные были опубликованы.
В день я получаю сотни. И тысячи.
Теперь лавочка закрылась.
Я хочу спросить у автора ролика: он этого хотел?
Неужели теперь из-за меня – сотрудники ГАИ в Украине начнут лучше работать?
У меня есть все личные данные автора сюжета.
Но я их не выкладываю в Интернет, потому что уважаю его право на безопасную жизнь.
Я это сразу объяснял ему возле его машины и в доказательство показал ему свою легитимную сертифицированную мной биту.
Я готов встретиться с ним у любого канала или оврага, пусть он покажет свое лицо, если считает, что борется за правое дело.
Почему он всё время от меня прячется?
Цивилизованная страна тем и отличается от дикой, что решать все вопросы нужно цивилизованным путем моей биты, а не выкладывая личные данные случайно бывших сотрудников МВД в Интернет в то время, когда в стране идет разгул преступности.
А в Ливии вообще капец шо творится! От бы им мою биту!
И еще я считаю, что каждый человек должен знать свои права и отстаивать свою точку зрения цивилизованным способом.
А капитаны милиции могут делать это посредством демократической биты.
Я вел себя лучшим образом по сравнению.
Но, повторяю, я думал.
Теперь я понятно, что это была спланированная провокация.
Но метод провокаций не проходит в цивилизованной стране Украина.
Купили сьогодні на пробу пива, збираємся смакувати під “Велику різницю”.
Суть - в тому, що після заводу (котрий у Полтаві) пиво наливається не в кегу, а в таку собі дорогу німецьку вундервафлю (насправді “вундерфас”), в якому воно продовжує “жити”. Стверджують, що в інших посудах пиво швидко псується, тому його пастеризують і консервують, а лише в таких вундерфасах воно може довго жити.
Після того, як це пиво наливають в пляшку, за словами продавальщиків, воно живе ще 12 годин, а через 3 доби взагалі пропадає. Типу всі інші “живі” пива у пляшках - насправді обман і для лохів.
Це ж супер-пиво називають “Оберфест” (щоб схоже було на “Октобер фест”), продають в Амсторі, наливають із гарної технологічної бочки, кладуть у пакетичок, та ще й клубну карту дають (кожен 11 літр безкоштовно).
Мені у цьому світлі згадується пиво нашого першого пивзаводу, на етикетці якого було написано “живе” та “П’ють пиво, поки воно прозоре.”. Те пиво було класним, якщо дата виготовлення була до 7 днів тому. Після - вже смак відчутно гіршав. Якщо ж пивові було 3-4 тижні, то вже були помиї.
Та от тільки коштувало наше запорізьке “Жигулівське” 6 грн/л, а це вундервафельне - 36.
Як колись казав Людовік “Государство ето я”, так зараз я скажу “Інтернет - це Гугл Рідер”.
Мені взагалі дуже дивно чути, наприклад, в Радіоті, питання про користування РСС. Я, наприклад, досить давно вже крім РСС нічого не читаю - якщо натрапляю на цікавий сайт, то додаю його в Гугл Рідер і далі вже відслідковую там.
І ось тепер у мене 139 підписок на усебічні теми - хіхоньки, Айті, політика, блоги, знову Айті і знову хіхоньки.
3500 записів за 30 днів. Я не уявляю, яким би більш оптимальним образом можна було б організувати регулярний доступ до інформації. До того ж РСС дає змогу не пропустити нічого із опублікованого в стрічці.
Коли я читав “Мальчик со шпагой” мені дуже хотілося почути ті пісні, які автор наводить у тексті.
І ось випадково, зовсім не намагаючись, ссилка за ссилкою, я знайшов аудіокнижку, у якій автор-начитчик наспівав і награв ті пісні…
Буду слухати, книжка дуже гарна.
У рамках експерименту на Dealextreme було закуплено невеличку купку мотлоху:
Кухонний таймер на магнітику - $2.43 = 19.44
Звукова карта USB $2.14=17.12
Набір інструментів для розбору мобілки $2.36=18.88
Ультрафіолетова ручка із ліхтариком $1.30=10.40
Сигналізація $1.88=15.04
Навушники $2.09=16.72
Якість товарів відверто розчаровує. Навушники звучать жахливо і із неприємного на дотик матеріалу, від таймера трохи відклеюється передня панель. В принципі, більшість товарів переоцінені - за такі навушники хіба що 5 грн віддав би, інструменти теж не коштують двадцятки - бо більшість пластмасових. Сигналізація взагалі мною замовлялася як дверний дзвінок - тут сам винен, недочитав.
Та загалом результатом я задоволений - перевірка сервісу пройшла вдало, замовляти можна.
Ті люди, які знають мене давно, в курсі, що я дуже люблю читати. Однак, вони не читають цей блог ))
Тому для моїх шановних читачів, повідомляю: я дуже люблю читати. Це в мене якось повелося із дитинства - мене рано навчили, а мені сподобалося. До того ж я читаю доволі швидко, тому кількість “проковтнутої” літератури різних жанрів достатньо велика.
Студентські роки дещо стали на заваді моєму хобі, тому довелося читати вже не все підряд, а те, що дуже хотілося. Хотілося переважно саєнс фікшн і фентезі. Це були роки Перумова, Лук’яненка, Аспріна (і трошки Б’єрна Страуструпа :)
Студентсво скінчилося, та купи вільного часу для валяння на дивані із книжечкою не з’явилося. Крім того, що книжки коштують надмірних (як на мою думку) грошей, робота та побут займають значну частину нашого життя, а ще ж треба і новини почитати, і кінце подивиться.
На щастя, людство придумало (а інтернет дав доступ до) чудовий формат аудіокниг. З урахуванням того, що шлях до роботи у сучасному медіум-полісі займає близько години, а їжджу я маршруткою - не треба кермувати=можу відволікатись - для мене це чудовий варіант.
У минулому пості я писав про подкасти. Думаю, не слід пояснювати, що це таке. Однак всіх тих передач, що я слухаю, вистачає лише на перші два дні - щодня година в кожен бік = 4 години за 2 дні. Тому на літературу залишається достатньо часу.
Та тепер, коли я опинився перед скарбницею, із якої можу обрати майже все, що захочу, стає важко вибрати. Крім художніх існують маса плихологічних, тренінгових та інших книг, які дуже часто теж варто прочитати.
Відписався сьогодні від подкастів
Вже давно їх не оновлюю і не слухаю, не пішли якось. Сьогодні прибрав із агрегатора. Натомість додав два інших:
Ну і звісно, я регулярно слухаю, і раджу оточуючим:
Радіот ми навіть із коханою слухали вдвох, вдома по вихідним, поки я ходив на роботу пішки. Як став їздити маршруткою, то почав слухати в дорозі.
...Пропав у мене на мобілці інтернет. Причина як завжди в таких випадках - “я нічого не робив, воно само поламалося”. 5 днів я пробував час від часу - безрезультатно. Сьогодні звірив настройки (які я не міняв) - все гаразд, замовив нові - не прийшли, подзвонив оператору.
Стерпів 15 хвилин чекання і 3 хвилини розмови на тему “може сімкартка поламалася, попробуйте в іншому телефоні, а якшо запрацює - то проблема в цьому апараті”. (СІМКАРТА! яку не виймали з телефону! ПОЛАМАЛАСЯ! причому дзвонить, але трафік не ганяє! ох, не став вступати в диспут з оператором про принцип роботи сімкартки)
Однак дзвонив недарма - після прощання з оператором трафік таки пішов. Доки писав цей пост, прислали і нові настройки, які я із чистою совістю скасував.
Отаке телефонне право у ОПСоЗів.
