Надихнувшись гурманістичними ідеями, культивуючи ідею величі кулінарної касти… або, чесніше кажучи, надивившися інстаграму поляків із Ірландії, купив і собі ножичка, аби готувати на природі.

Коли катаєшся гарними краєвидами, хочеться зняти та поділитися - але ж не будеш за кермом діставати телефон. Тому у фотоарсеналі з’явилася таки інструмент для зйомки на ходу. Чекайте нових відосів на ютуб каналі!

Відсутність снігу у місцевих краях трошки розслабила, але так негодиться, тому у багажник була врешті-решт куплена лопата.

До старшої сокири (яку, між іншим, звати Іра) - приєдналася менша. Поки без тюнінгу та безіменна, але думаю, це влітку виправимо.

Сьогодні читаю, що твітер остаточно забанив одного рудого президента.
Зайшов подивитися, як же це виглядає (ніяк, насправді) - і згадав, що я його забанив іще кілька місяців тому.Як приїхав - то підписався, бо було ж цікаво тримати руку на пульсі країни, але потім не витримав потоку беззмістовної інформації. Ну що ж, вчергове привітаю себе із тим, який я розумний. От би із біткоїнами так :)

Зате оця ось покупка цілком обміркована і неквапно чекала своєї знижки у амазонівському списку.

Помахавши влітку сокирякою і зрозумівши, що рубати дерева впоперек не найвдячніша справа - я вирішив розоритися на пилку. Звичайно ж, для кемпінгу хотілося портативну і складану, хоча возити у машині можна і звичайнісіньку ножовку, але ж воно не по фен шую. 

Знижки на Амазоні я так і не дочекався, та знайшлася на цілих $5 дешевше в Home Depot. Я все укріплююся в думці, що хороші речі не продаються за третину ціни, хоча звичка і внутрішній гасконець час від часу вимагають дешевизни і халяви.

Мене досить довго цілком влаштовував Pebble Steel. Навіть після того, як компанію купили та закрили конкуренти, ентузіастами було написано і софт, і сервер із циферблатами, і все потрошку працювало. Годинник же відмінно виглядає, із металевим браслетом, звичним майже LCD-екраном і батарейкою на пару тижнів - куди там сучасним годинникам, що вимагають щоденної зарядки!

Якось незчувся, і придбав пару флешок. Часи йдуть, і університетська величезна флешка на 4Гб вже годиться тільки для загрузити убунту на якусь із залізяк. А якщо хочеться в машину покласти трошки музики - то доведеться апргрейдити. Ну а більша нехай полежить. Ніколи не знаєш, коли тобі зненацька посеред ночі знадобиться флешка на 128 гіг…

Ну що я маю сказати. Нарешті. Це сталося. Піддавшися цьогорічному божевіллю, викликаному виходом нової чергової плойки, я вирішив оновити і свою.

Ця історія починається в сусідському туалеті.